Попередня Наступна
ЗНАЙОМСЯ: ПРОФЕСІЇ ДАВНІ І НОВІ
З цього розділу покажчика розпочинається твоя подорож у світ професій. У багатьох питаннях дають можливість зорієнтуватися шкільні предмети. Фізика, хімія, ботаніка, зоологія вводять у світ неживої і живої природи; історія і література — у світ суспільних явищ; математика – у світ кількісних відношень. Але світ професій поки що залишається для тебе непізнаним. При цьому кожна окремо взята професія являє собою свій світ, цікавий, таємничий і незвичайний. Тож автори книг і статей, що рекомендуються в розділі, знайомлять з різними професіями. Серед них – професії, що відомі вже давно, як от: лікар, журналіст, кухар, юрист, столяр, і ті, що з’явилися порівняно недавно: дизайнер, іміджмейкер, логістик, маркетолог та ін. Ти дізнаєшся про особливості кожної професії, характер та умови праці, основні вимоги до фізичних даних, розумового розвитку та психічного стану майбутнього фахівця. Ти прочитаєш про людей, захоплених своєю професією, закоханих у неї. Отримані знання допоможуть тобі зробити правильний вибір і в майбутньому стати справжнім професіоналом, а значить — щасливою людиною.
Книжки і статті, що рекомендуються у розділі, згруповано в алфавітному порядку професій. Через зірочки до кожної професії пропонуються книги та статті, які служать доповненням до основної розповіді. Щоб розширити знання про різні професії, ти можеш також звернутися до довідника «Твоя майбутня професія» (К., 1999).
Казанцева Е. Сервис на высоте / Е. Казанцева, Е. Топилина, Я. Голубева // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 296–298.
Ця професія оточена ореолом романтики далеких подорожей. Надовго залишається в пам’яті образ тендітної, усміхненої стюардеси в уніформі. Більшість помилково вважають, що головним і єдиним обов’язком бортпровідників є привітання пасажирів і обслуговування їх на борту літака. Насправді ж бортпровідники мають й інші обов’язки: підтримання порядку, організація безпеки людей, перевезення їхнього вантажу, зустріч і розміщення пасажирів у салоні.
«Для успешной работы бортпроводнику требуются коммуникабельность, способность находить общий язык с самыми разными людьми, быстрая реакция, … а также такие качества, как выдержка и хладнокровие, дружелюбие, внимательность и безукоризненная вежливость. Эта профессия предъявляет определенные требования к внешнему виду и умению располагать к себе людей… Строгие требования предъявляются к состоянию здоровья бортпроводников… Эта профессия для молодых и сильных, и необходимо быть готовым к тому, что в будущем придется ее менять». При підготовці до цієї професії вивчають технічні дисципліни і правила безпеки польотів, психологію, культуру мови, етикет, отримують основи медичних знань.
Широкова М. Покорители глубин // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 329–334.
Поле діяльності водолазів досить велике, адже роботу в надрах водяної стихії можуть виконувати тільки вони. «Водолазы оказывают экстренную помощь в случае аварий судов (в том числе подводных лодок), спасают людей, поднимают со дна суда и любую затонувшую технику… Но больше всего водолазы заняты на так называемых подводно-технических работах: строительство, ремонт и обслуживание подводных частей всевозможных сооружений: гидроэлектростанций, шлюзов, нефтяных платформ, набережных, тоннелей метро…».
Автор статті розповідає, наскільки небезпечною є ця професія і якими людськими якостями потрібно володіти: «…нужно быть сильным и телом, и духом, внимательным, спокойным, сообразительным и уверенным в себе, относиться ко всему философски. Большинство очень важных решений водолазу приходится принимать самому, по ситуации на месте. Нельзя поддаваться панике, проявлять слабость…». Отже, водолази – люди особливі, кожний із них – Особистість з великої літери. Вчаться водолази і вдосконалюють свою майстерність впродовж всього свого життя.
Михайлов В.А. Mento et maleo (Молотком і розумом) // Країна знань.– 2005.– № 6.– С. 28–31.
У статті йде мова про професію геолога та геологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який займається підготовкою цих фахівців.
Геологів вважають романтиками, які кочують по країнах і континентах. Проте автор статті справедливо зауважує, що в цій професії присутня не тільки романтика, а й «робота, робота важка, виснажлива, але улюблена і цікава». Геологи вирішують багато важливих завдань: «вивчення нашої планети, її будови і розвитку, її природних і мінеральних багатств, які можна використовувати на благо нашого суспільства».
Підготовку фахівців здійснюють на геологічному факультеті Київського національного університету за спеціальностями: геологія, геохімія і мінералогія, гідрогеологія, геофізика. У подальших планах факультету – відкриття нових спеціальностей (спеціалізацій): економічна геологія, геоінформатика. Автор детально розповідає про всі кафедри факультету та цікаве й змістовне навчання студентів.
* * *
Гореликова Н. Профессия романтиков и путешественников // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 43.
Сапожников Л.А. Упругое сердце часов // Сапожников Л.А. Семь больших спасибо.– К., 1986.– С. 37–68.
Перед тобою – захоплююча розповідь про появу різних годинників: сонячних, водяних, пісочних, вогняних, механічних, кварцових, електронних і про відомих і невідомих тодішніх і нинішніх майстрів-годинникарів, про їхню нелегку і дуже цікаву працю. У середні віки «…для того, чтобы делать часы, нужно было освоить много разных профессий. Часовщик ковал и закаливал железо не хуже кузнеца, стругал дерево, как заправский столяр, по ювелирному работал с золотом, с драгоценными камнями, владел секретами резьбы по мрамору и литья. Часы были не просто приборами для измерения времени, но еще и произведениями искусства».
Сьогодні праця годинникарів стала іншою. Проте вона також потребує спеціальних знань з математики, особливо геометрії, фізики, хімії, слюсарної справи. «Еще очень важно, любит ли человек механику… Если точные механизмы не удивляют и не волнуют, не стоит и время терять, – часовщик из тебя не получится!».Для професії годинникаря ще є важливими такі риси, як посидючість, старанність та акуратність.
Кондратьева К.А. Дизайн – профессия будущего / Интервью взяла Н. Колесникова // Юный художник.– 2000.– № 12.– С. 6–8.
Однією з найпопулярніших художніх професій сьогодні вважається професія дизайнера. Вона потрібна всюди: на виробництві, у щоденному побутовому житті. Існує вона давно і тільки змінює свої назви: художник прикладного мистецтва, художник-конструктор, художник-проектувальник, дизайнер. «Так вот, дизайнер — это тот художник, который придумывает новые формы вещи или придает новый облик существующим. А поскольку предметный мирбесконечен, разнообразен, существует несколько дизайнерских специализаций: промышленный дизайн, транспортный дизайн, дизайн мебели, текстильный дизайн, дизайн одежды, дизайн интерьера, средовой дизайн, графический дизайн и так далее»,— зі знанням справи розповідає автор статті, доктор мистецтвознавства.
Професія дизайнера потребує багатьох знань. «В силу специфики профессии дизайнер должен в равной степени знать и искусство, и технику, обладать аналитическим и пространственным мышлением. Ведь любая вещь объемна, трехмерна. Нарисовать – это важно, но не менее важно представить ее в пространстве. Все-таки дизайнер универсал – он и художник, и конструктор».
* * *
Казанцева Е. Дизайнер одежды // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 105.
Казанцева Е. Дизайнер по интерьеру // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 66.
Казанцева Е. Дизайнер по ландшафту // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 64.
Клепа выбирает профессию: дизайнер / Е. Куликова, Е. Симонова, Е. Зимакова и др. // Клепа.– 2001.– № 66.– С. 2–26.
Мар’янін О.М. Диспетчер аеропорту // Мар’янін О.М. Робота є робота. Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної.– К., 1985.– С. 4–8.
За літаком від тієї хвилини, коли він рушає зі стоянки, й до тих пір, поки він знову зарулить на неї, невідступно стежать диспетчери. Їхня праця досить складна і відповідальна. «Уважність, організованість, швидкість мислення – основні якості, яких вимагає моя робота. А ще – почуття відповідальності, серйозності обставин. Приходжу додому – думаю: «як я там усе залишила, чи не забула чогось? Трапляється – люди прийшли додому і все, що було на роботі, забули. Я – ні! Почуття відповідальності – це таки нелегкий вантаж. Звісно, мені цікаво працювати. Весь час у напруженні. Дивишся, слухаєш. Наказуєш. Чіткість у всьому», – зізнається авіадиспетчер – героїня цієї розповіді. Щоб оволодіти професією диспетчера, потрібні знання з метеорології, штурманської справи, аеродинаміки, а також уміння користуватися радіотехнічними засобами управління повітряним рухом.
* * *
Зарудная Н. Вожак железной стаи // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 119.
Засорина Т. Профессия – журналист / Т. Засорина, Н. Федосова; Худож. М. Пыльцин.– Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 318 с.
Книжку присвячено захоплюючій, романтичній і разом з тим нелегкій професії журналіста. Автори цікаво подають історію її зародження, всю різноманітність діяльності журналіста: газетні, журнальні, телевізійні і радіорепортажі, коментарі, нариси, огляди тощо, розповідають про навчальні заклади, де можна здобути цей фах, про творчу роботу відомих журналістів і секрети цієї професії.
«Как и актеры, журналисты за одну свою жизнь проживают множество чужих жизней, потому что о чем только ни приходится писать! Одно это обстоятельство дарит им завидное отличие от других профессий, которое легко становится преимуществом. Для любого инженера, врача, физика, плотника, космонавта и зверолова мы, журналисты, – люди «со стороны», люди «свежие», но никогда при этом не «чужие». Как ни экзотична какая-нибудь профессия, а журналистика кажется еще более экзотичной хотя бы потому, что мы «и с угольщиками, и с королями», как говорил В. Шекспир».
У книжці також пропонується перевірити свої здібності до журналістики за допомогою опитування, карти інтересів і творчих завдань.
Як стати журналістом.– К.: Б-ка українця, 1997.– 87 с., 5 арк. ілюстр.: портр.
Відкривається збірка розповіддю директора Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка про професію журналіста та підготовку таких фахівців у цьому навчальному закладі. В інституті вважають, що журналіст «має бути всебічно розвиненим, високоосвіченим у галузі гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, конкурентноздатним фахівцем, творчо мислити, володіти сучасними методами журналістського процесу, знати іноземну мову, вільно володіти комп’ютерною технікою, розумітися в питаннях реклами, маркетингу та менеджменту...
І професіоналізм, і освіченість – такі якості мають бути притаманні сучасним журналістам».
Розповідь про цю складну і разом з тим захоплюючу професію продовжують відомі в Україні журналісти М. Сорока, М. Бочок, А. Мельничук, Ю. Бондар, В. Перевертнюк. Вони діляться з читачем цікавими фактами зі своєї творчої біографії та фаховими секретами.
* * *
Клепа выбирает профессию: журналист / А. Ваганов, К. Молдавская, Т. Собакин и др. // Клепа.– 2001.– № 66.– С. 2–25.
Сагалова В. Труженики пера // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 10.
Ученова В. Беседы о журналистике / Худож. А. Колли.– 2-е изд., испр. и доп.– М.: Мол. гвардия, 1985.– 205 с.: ил.– (Эврика).
Царенко А.П. Поезд отправляется в путь.– 3-е изд., перераб. и доп.– М.: Транспорт, 1987.– 254 с.: ил.
У книжці йдеться про залізницю з часів її появи і до наших днів, про організацію роботи цього складного механізму, про цікаві і захоплюючі професії, які є на залізничному транспорті.
«В их числе: строители – ведут изыскания, проектируют и строят стальные магистрали нашей страны; мостовики – рассчитывают и возводят мосты; путейцы – заботятся об исправности и надежности железнодорожного пути; локомотивщики – водят поезда и ремонтируют локомотивы; вагонники – ремонтируют вагоны в депо и на заводах; электрификаторы – монтируют и обслуживают контактную сеть и тяговые подстанции; специалисты по автоматике, телемеханике и связи – сооружают автоблокировку, диспетчерскую и маршрутнорелейную централизации, устройства связи, обеспечивают их надежную работу; специалисты по вычислительной технике – обеспечивают работу разнообразных систем управления, решения с помощью ЭВМ многочисленных задач; механизаторы – осуществляют погрузочно-разгрузочные работы; эксплуатационники – организуют движение поездов, работу станций, погрузку и выгрузку вагонов».
* * *
Родина О. Машинист // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 154–155.
Почепцов Г. Профессия: имиджмейкер.– 2-е изд., испр. и доп.– К.: Б.и., 2000.– 256 с.
«Имидж представляет собой публичное «Я» человека. Часто человек видит самого себя идеальным, но это оказывается не так с точки зрения аудитории. Имидж лидера помогает ему управлять страной. Имидж товара обеспечивает его успешную продажу… Благоприятный имидж страны привлекает в нее инвестиции и туристов. На имидж также можно посмотреть как на помощь в обработке информации человеком. Перед нами возникает сокращенный вариант решения, как именно мы должны себя вести».
Створення іміджу і є завданням такої популярної сьогодні професії, як іміджмейкер. У книжці розповідається про роль іміджу вчора і сьогодні, про типи іміджу. Окремі її розділи присвячено висвітленню особливостей роботи іміджмейкера з державними діячами, політиками, бізнесменами, поп-зірками, зі знаменитими і просто відомими особами.
* * *
Шевнина О. Имиджмейкер // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 362–365.
Инженер – значит созидатель / Сост. С.В. Жутов.– Симферополь: Таврия, 1988.– 128 с.– («Твоя будущая профессия»).
Слово «інженер» має латинське походження. Воно утворилося від слова «ingenium», що означає винахідливість. В цій книжці багато цікавого про професію інженера розповідають досвідчені спеціалісти промислових підприємств і сільського господарства Криму. Всі вони – інженер-будівельник, інженер-електронник, інженер-хімік, інженер-гідротехнік, інженер-судномеханік – зізнаються, що «Одно из основных качеств, необходимых инженеру… это нестандартность мышления. Она, эта нестандартность, не приходит сама собой, не возникает из ничего. Ее питательная среда – постоянное использование на практике новых знаний, внимательность к частностям, смелость…».
«Нестандартное мышление и творчество – неразделимы …если в профессии инженера отсутствует элемент творчества, то он уже перестает быть таковым. Технически грамотный исполнитель – возможно, но никак не творец нового, кем инженер быть обязан».
У книжці також вміщено інформацію про вищі навчальні заклади України, де готують інженерів різних напрямків діяльності.
* * *
Клепа выбирает профессию: инженер / К. Молдавская, А. Ваганов, Т. Собакин и др. // Клепа.– 2001.– № 68.– С. 2–26.
Мар’янін О. Інженер-дослідник // Мар’янін О. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної.– К., 1985.– С. 24–27.
Малов В. Это и спортсмен, и изобретатель, и математик… Словом, мастер на все руки // А почему?– 2001.– № 7.– С. 18–20.
Професія каскадера видається дуже сучасною. Проте їй уже більше семидесяти років. Вперше каскадери почали працювати на знімальних майданчиках в тридцяті роки минулого століття. Вони підміняли кінозірок у гостросюжетних фільмах (горіли в полум’ї, боролися з дикими звірами, запливали без акваланга в підземні печери, стрибали з літака без парашута та ін.), і робили це так, щоб для глядачів підміна залишалася непомітною. Тому каскадерами стають люди особливої сміливості і мужності. Каскадер не повинен ризикувати заради гострих відчуттів. Він має ретельно продумувати весь процес виконання захоплюючих і небезпечних для життя трюків з тим, щоб залишатися при цьому неушкодженим.
Автор статті наводить цікаві приклади роботи каскадерів у кіно і підкреслює, що ця професія «столь творческая, как и у актера, режиссера, художника, композитора. Потому что, помимо «стандартных», хорошо отработанных трюков, постоянно приходится придумывать новые, используя в них порой самые последние достижения науки и техники». А ще ця професія «не очень-то «благодарная», потому что готовится трюк, бывает, месяцами, но на экране промелькнет за секунды, а то и вовсе не войдет в фильм». Каскадери довгі роки залишалися безіменними дублерами знаменитих акторів. Лише в наш час до цієї професії ставляться з належною повагою. Американськими кінематографістами навіть заснована престижна премія «Золотой телец», якою каскадери нагороджуються за кращі трюки року.
* * *
Шевнина О. Незаменимые дублеры // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 72.
Сапожников Л.А. Спасибо, повар! // Сапожников Л.А. Семь больших спасибо.– К., 1986.– С. 7–36.
Відомий письменник захоплююче розповідає про значну і відповідальну професію кухаря. Він дає змогу заглянути в історичне минуле цього фаху, в ті часи, коли стародавні греки ставили своїх кухарів на одну сходинку з музикантами і поетами, наводить цікаві факти та епізоди з життя поварів і підтверджує народну мудрість про те, що «хороший повар стоит доктора».
А ще автор розповідає про кулінарні таланти. «Это воображение и смелость. Если повар их лишен, он никогда не решится на эксперимент, а будет слепо «варить по книге». Это чувство гармонии. Хороший повар безошибочно определяет, какие продукты «уживутся» в одной кастрюле, а какие – нет. Этоеще и чувство меры… Он солит и знает: когда будет надо, пальцы сами скомандуют себе: «Стоп!» Ну, и конечно же…повару необходим развитой вкус. Плюс тонкое обоняние. Без них он, как скрипач без слуха».
Робота повара – це мистецтво і в той же час нелегкий і навіть небезпечний виробничий процес. А оскільки кулінарна справа безперервно розвивається, то кухар повинен вдосконалювати своє мистецтво постійно.
* * *
Кравцова М. Кулинар // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 108.
Мар’янін О. Куховарка // Мар’янін О. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної.– К., 1985.– С. 18–23.
Амосов Н. Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями / Худож. Г. Бойко, И. Шалито.– М.: Мол. гвардия, 1986.– 287 с.: ил.
Амосов Н. Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями / Худож. Г. Бойко, И. Шалито.– М.: Мол. гвардия, 1990.– 239 с.: ил.
Автор обох книг – Микола Михайлович Амосов – знаний в усьому світі хірург, вчений, людина незвичайно широких інтересів і знань, сміливий лікар-новатор. У медицину він прийшов, закінчивши одночасно медичний та індустріальний інститути, незадовго до початку Великої Вітчизняної війни. Всю війну був хірургом польового госпіталю. А потім завідував відділом біологічної кібернетики в Інституті кібернетики АН УРСР, був директором Київського інституту серцево-судинної хірургії, писав книги. Одна із них — щоденник «Книга о счастье и несчастьях», який вийшов двома книгами. Це незвичайно щира сповідь хірурга, який майже за 50 років напруженої праці зробив приблизно сім тисяч операцій (не рахуючи зроблених в роки війни), врятував тисячі людських життів. «Хирурги скажут: вся наша профессия – творчество…
В то же время сердечная хирургия держит человека в постоянном напряжении, она способна полностью занять его ум и чувства, не оставляя времени и сил на другое. Так происходит и со мной, когда оперирую каждый день. Источник чувств, побуждающий к напряжению, находится вне меня, а не внутри…
Всю свою сознательную жизнь я искал длительных циклов, дальних целей, деятельности, когда стимулы лежат во мне самом, а не во внешнем мире. Это хобби выражалось в занятиях теорией медицины, потом – кибернетикой, отчасти в писаниях на разные темы. Но так и не смог отрешиться от хирургии», – зізнається М.М. Амосов.
* * *
Волковая В. Врач // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 148–149.
Мар’янін О. Хірург // Мар’янін О. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної.– К., 1985.– С. 80–82.
Юсков В.Н. Профессия – медработник.– Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 319 с.
Григорак М.Ю. Логістика – професія ХХІ століття // Країна знань.– 2002.– № 3–4.– С. 39–40.
Логістика – це молода наука ринкової економіки. Вона прийшла до нас із Заходу слідом за такими спеціалізаціями, як маркетинг, фінанси, менеджмент тощо. «Логістичною найчастіше називають діяльність, пов’язану з перевезенням вантажів, пакуванням і маркуванням товарів, організацією матеріально-технічного забезпечення, розподілу і доставки кінцевим споживачам, складуванням товарів і управлінням запасами товарно-матеріальних цінностей». Все це виконувалось і без логістики. Та новизна логістичного підходу полягає в тому, що всі процеси розглядаються як єдине ціле і забезпечується найкраща взаємодія окремих ланок. «А отже, головне призначення фахівців з логістики – пошук найкращих управлінських рішень, щоб доставити необхідний товар у необхідній кількості необхідної якості у необхідне місце в необхідний час з мінімальними загальними витратами».
Автор також розповідає, де і ким можуть працювати професійні логістики, де можна здобути цю професію.
* * *
Казанцева Е. Логистик // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 369–372.
Маркуша А.М. Человек летающий.– М.: Транспорт, 1988.– 207 с.: ил.– (Науч.-попул. б-ка школьника).
Анатолій Маркуша – письменник і льотчик – хвилююче розповідає у своїй книжці про нестримний потяг людини літати, про долю багатьох авіаційних відкриттів, про розвиток авіаційної техніки і «ремесле летчика, этой лучшей на свете профессии».
Посилаючись на енциклопедичний словник, автор нагадує, що «…понятие пилот-летчик пришло к нам из французского языка. Прежде, когда люди еще не летали, слово пилот означало лоцман – человек у руля, тот, кто знает самый верный путь…». Анатолій Маркуша підкреслює, що «…полет – это прежде всего работа! Летать надо не только хотеть, но непременно уметь… Давно уже заведено: когда летчик не в полете, он учится… покорять все новые и новые вершины познания и соответственно сдавать зачеты по материальной части самолетов и двигателей, теории полета, навигации, метеорологии, радиотехнике, специальному оборудованию, действиям в особых условиях, радиосвязи, иностранному языку… Летчики все без исключения – вечные студенты». А ще вони романтики і, без сумніву, люди сміливі і відважні, «… за исключением очень немногих случайных, так сказать, заблудившихся в авиации людей, летающий народ объединяли страсть к познанию, святая вера в значительность дела, которому они служат, и фантастическая убежденность, что единственное их призвание в жизни – летать!».
Сикорский И.Н. Сто одна профессия пилота.– М.: Транспорт, 1991.– 199 с.: фотоил.– (Кем быть?).
У книжці описується повсякденна робота пілотів цивільної авіації, без участі яких сьогодні немислимий розвиток багатьох галузей народного господарства.
Пілоти освоюють різні, часто незвичайні спеціальності. «Вчера это были метеополеты «за погодой» для более точного выбора маршрутов судов, наблюдения за движением в горах селевых потоков, лавин. Сегодня пилоты поднимают в воздух летающие больницы и лазерные лаборатории. Ученые, полярники, режиссеры кино, строители и многие другие специалисты считают воздушное судно рабочим местом, а пилотов полноправными членами эк-спедиций».
Автор книги запрошує «пролетіти» над лісовими пожежами, льодами Антарктиди, четвертим аварійним блоком Чорнобильської атомної електростанції, ознайомитися з новою авіаційною технікою, дізнатися, на яких машинах будуть літати пілоти малої авіації найближчим часом, і чим займаються працівники конструкторських бюро.
* * *
Мазарук И.П. Летчики-испытатели Аэрофлота / И.П. Мазарук, А.А. Лебедев.– М.: Машиностроение, 1991.– 191 с.: фотоил.
Моисеев В.А. Племя Икара: Повесть-хроника / Худож. А. Фролов.– К.: Веселка, 1986.– 182 с.: ил.
Родина О. Работа в поднебесье // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 298–303.
Топилина Е. Маркетолог / Е. Топилина, Я. Голубева // Энциклопе-дия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 372–375.
Головним завданням маркетолога є знання законів ринку, успішне використання яких допоможе досягти максимального результату в бізнесі. «Первоначально под маркетингом понималось изучение рыночного спроса на производимую фирмой продукцию и организацию ее сбыта». Із збільшенням кількості підприємств і ростом конкуренції цього стало замало. Виникла необхідність вияснити, за рахунок чого той чи інший товар або послуга привертають увагу покупців, як організувати його рекламу та визначити основні напрямки збуту. «Как говорят специалисты-маркетологи, их работа – это технология (разработка стратегий) и искусство (работа с людьми, требующая души, таланта, воображения)».
Професія маркетолога дозволяє працювати в різних сферах людської діяльності і оволодівати багатьма специфічними уміннями і навичками, пов’язаними з економікою, соціологією, рекламою. Автор статті розповідає про якості, якими потрібно володіти, щоб стати успішним маркетологом. «Во-первых, необходимо иметь склонность к умственной, аналитической работе, творческие способности, нестандартный взгляд на привычные вещи и явления. Во-вторых, важно стойко переносить неудачи, делать выводы даже из явно «провалившегося» дела… И наконец, маркетолог – активный, неугомонный человек, умеющий добывать новую информацию, чтобы не отстать от времени».
Рыбников К.А. Профессия – математик: Кн. для учащихся ст. классов сред. шк. / Худож. А.С. Побединский.– М.: Просвещение, 1989.– 97 с.: ил.
Кожна людина має певні знання з математики. Цей предмет, що займає велике місце серед інших шкільних дисциплін, багатьох захоплює. Проте не всі в подальшому житті вибирають математику своєю професією, оскільки не мають достатнього уявлення про ті сторони діяльності людей, які вона охоплює.
У дев’яти розділах цієї книжки «собраны начальные сведения о всех или почти о всех сторонах деятельности математиков в той части, что относится к области получаемой ими специальности. Ряд глав посвящен описанию видов математического труда и условий, в которых математик работает. В других рассказывается о том, каково содержание работы математика по специальности, какими средствами и как математическое знание добывается, какие разновидности оно принимает, для чего и как используется».
Автор переконливо розвіює усталену думку про те, що професія математика носить відбиток формалізму, сухості та обмеженості. «Область, где прилагается математический труд, огромна, практически безгранична. Сам труд математика весьма разнообразен. Его главные разновидности: математик-исследователь в любой области техники и науки; работник вычислительного плана; преподаватель в школе, средней или высшей, или же в другом учебном заведении. Наконец, в ходе работы математик нередко приходит (или бывает приведен) к необходимости решать теоретические проблемы самой математики. Его рабочим орудием являются математические модели».
Синюк Л. Математика в сузір’ї професій: Усн. журн. // Математика.– 2005.– № 31–32.– С. 44–47.
Автор цікаво розповідає про те, як математики допомагають селекціонерам виводити нові сорти рослин, геологам — знаходити нові родовища корисних копалин, лісникам — передбачати приріст та динаміку росту насаджень, музикантам — успішніше розвивати теорію та композицію, фізикам — відкривати електромагнітні хвилі та елементарні частинки. Крім цього, ти довідаєшся, що кілька років тому було зареєстровано нову професію — полярний математик.
«З 1987 року математики в Арктиці працюють постійно. Праця полярного математика важлива й необхідна для розв’язування багатьох арктичних проблем. Так, полярні математики збирають й обробляють інформацію про циркуляцію криги в полярному басейні, напрями поверхневих течій, механіку глибинних течій, температуру води, її хімічний склад, хмарність атмосфери, розсіяність радіації тощо.
На станції «Північний полюс» влаштовано обчислювальний центр. Він діє цілодобово. За допомогою електронної техніки математики забезпечують не тільки пошукову, а й економічну ефективність роботи полярників».
Владимирская А. Кто такой менеджер? Управление бизнесом и работа с персоналом / А. Владимирская, П. Владимирский // Энциклопедия юного капиталиста.– К., 2003.– С. 83–90.
Отримати певні знання про професію менеджера, притаманні їй особливості в Японії та в Україні, ознайомитися з цікавими прикладами застосування цієї професії пропонує автор статті.
Менеджер – це керівник. «Японцы считают, что их менеджмент, или система управления, стоит на трех китах: техника и всевозможные технологии, капитал, люди». В Україні менеджер може бути підприємцем, тобто керувати власною справою, а може бути найманим працівником (саме їх і називають менеджерами). Менеджери очолюють державні, громадські, релігійні та інші організації. «Менеджер, как профессионал, должен обладать по меньшей мере двумя качествами:
1. Профессиональной подготовкой – для управления необходимо обладать знаниями в области теории менеджмента, которые можно получать только в процессе обучения;
2. Способностями и личными качествами, необходимыми для управления.
…наличие профессиональных знаний еще не гарантирует, что мы имеем дело с менеджером. А наличие способностей может проявиться…только на практике».
Кузьменко Н.В. Енергоменеджери // Країна знань.– 2005.– № 7.– С. 33–35.
У статті розповідається про професію енергоменеджера та підготовку таких фахівців в одному із найстаріших та найвідоміших навчальних закладів нашої країни – Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут».
«Метою енергоменеджменту є забезпечення якомога більшого заощадження енергії, що призводить до значного зниження сплати за енергію та користування нею при збереженні стандартів комфорту та послуг на високому або покращеному рівні».
Професія енергоменеджера приваблива тим, що дає безліч можливостей проявити себе, адже економити енергію можна, використовуючи безліч методів і засобів. «...кожний енергоменеджер може обрати в майбутньому найцікавіший для себе профіль роботи – раціональне та економне використання електроенергії, тепла та традиційних джерел енергії, застосування нетрадиційних джерел енергії, розробка нових методів та засобів енергозбереження...».
Енергоменеджер – не лише цікава, а й доволі вигідна та перспективна спеціальність. Без енергії наше життя неможливе, тому попит на таких фахівців буде завжди.
* * *
Зарудная Н. «А вот кому зайца-выбегайца свежепойманного?!» // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 101.
Казанцева Е. Менеджер // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 60.
Мар’янін О.М. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної.– К., 1985.– С. 9–17.
Мисливствознавець має дві можливості проявити себе. Або в науці, або на практиці в мисливському господарстві. «Але і для того, і для іншого потрібні пристрасть, бажання, зацікавленість», – зауважує автор розповіді.
Людське суспільство, розвиваючись, порушило рівновагу в природі. «І зараз сталося так, що одні представники тваринного світу опинилися на межі зникнення, тоді як інші – в сприятливих умовах і почали швидко-швидко розмножуватись. Але ж усе в природі нерозривно зв’язане...». Фахівці цього профілю повинні не лише охороняти, а й розумно регулювати чисельність тварин. Коли йдеться про диких тварин, регуляція здійснюється методом полювання.
Праця мисливствознавця потребує не тільки наукових знань, а й неабияких фізичних сил і витривалості: «Я довго працював у такій організації, де доводилося бувати по вісім місяців у тайзі. Належало діставатися в місця, де мінімум років п’ять не ступала нога людини. З помічником та двома провідниками ми ставили там собі хижку й жили. І отак – дванадцять років! Вісім місяців у тайзі, три місяці опрацьовуєш матеріал, місяць відпустки і – знову в тайгу».
Андерсон М.Ф. Модель. Красота и бизнес. Как стать профессиональной моделью / Пер. с англ. Н.В. Злыдневой, Н.М. Падалко; Предисл. К. Уайт.– М.: Слово, 1995.– 176 с.: фотоил.
Одна з кращих спеціалістів серед агентів моделей Марі Андерсон розповідає про те, як оволодіти секретами однієї із найпрестижніших у сучасному світі професій – професії моделі. «К этой карьере нужно относиться очень серьезно и тщательно к ней готовиться. Ведь в мире моды такая ожесточенная конкуренция, что добиться успеха без основательной подготовки и профессиональных навыков вряд ли удастся… Вы обязаны действовать самостоятельно, и ничто не должно вас останавливать. Если в самом начале пути вы пали духом, услышав отрицательный отзыв агентства или агента, значит, не очень сильно хотите добиться своего. Не отступайте, пока не испробуете все возможности».
У книжці ти знайдеш також практичні поради по догляду за зовнішністю, застосуванню декоративної косметики, харчуванню, фізичній підготовці, веденню фінансових справ та етиці ділового спілкування. Ти повинен знати, що професія моделі «постороннемукажется такой праздничной, увлекательной, что начинающие даже не представляют, какой труд им предстоит. Конечно, есть счастливчики, попадающие в демонстрационный зал прямо с улицы, но таких единицы».
* * *
Степура М. Как стать моделью / Худож. М. Пыльцин.– Ростов н/Д: Феникс, 2000.– 371 с., 7 л. ил.: ил.
Бердник Т.О. Как стать модельером / Худож. М. Пыльцин.– Ростов н/Д: Феникс, 2000.– 283 с., 8 л. ил.: ил.
Професія модельєра займає лідируюче місце серед пов’язаних з модою професій. «В наши дни модельер говорит не только о том, что будет модно в следующем сезоне… — он берет на себя более важную и ответственную миссию. Миссию воспитателя нового, всесторонне развитого человека… Художник-модельер становится проповедником культуры…». Отже однозначно визначити коло завдань цього фахівця неможливо – надзвичайно широкий їх діапазон. Професія модельєра має кілька спеціальностей: художник-модельєр, або дизайнер моди (одягу), модельєр-конструктор і художник-стиліст.
Автор книжки дає характеристики цим спеціальностям та розповідає про здібності, необхідні для того, щоб стати справжнім фахівцем. Багато сторінок видання присвячено історії формування та розвитку професії модельєра, творчій біографії найяскравіших її представників.
Сапожников Л.А. Мир без тумана // Сапожников Л.А. Семь больших спасибо.– К., 1986.– С. 113–134.
У цьому розділі книжки розповідається про зародження і роз-виток оптики, про хвороби ока і чарівну силу скелець, яка допомагає бачити все багатство світу. Автор також дає можливість спостерігати за роботою медичного оптика від прийому замовлення і до його виконання. На столі у медичного оптика немає нічого особливого: прилад «діоптриметр», схожий на мікроскоп, склоріз, невеликі плоскогубці, чорнильниця і ручка з пером. А далі йдуть одна операція за іншою: нанесення контуру, обрізання, общипування, обточування, вставляння лінзи в оправу, перевірка роботи. Рухи у майстра точні і вправні.
Сьогодні на допомогу оптикам прийшли верстати-автомати. Проте чимало роботи залишилось і оптикам, адже справа надто важлива – допомогти людям повноцінно бачити. «Увидишь, как радуется человек, которому мы с тобою помогли, – и навсегда полюбишь нашу работу!»,— зі знанням справи зауважує майстер.
* * *
Казанцева Е. Оптик // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 119.
Нестеренко А.В. ЭВМ и профессия программиста: Кн. для учащихся ст. классов сред. шк. / Худож. В.С. Давыдов и др.– М.: Просвещение, 1990.– 160 с., 4 л. ил.: ил.– (О профессиях, производстве и людях труда).
У книжці автор веде мову про обчислювальну техніку і професію програміста, без якої не обходиться проектування ЕОМ, забезпечення її функціонування та створення програмних засобів для різного застосування. Цікаво подає він історію становлення і розвитку програмування. «Идеи программирования были заложены в середине прошлого века. В 1834 г. англичанин Чарльз Бэббидж после десятилетних поисков разработал так называемую аналитическую машину… При участии Бэббиджа его ученица и помощница Ада Лавлейс – дочь поэта Байрона составила первые программы для решения систем двух уравнений и вычислений чисел Бернулли… В 1843 г. она опубликовала конспект лекций своего учителя, где в виде комментария ввела основные принципы программирования аналитической машины, некоторые из которых используются и до сих пор. Но сам термин «программа» определился лишь 100 лет спустя».
Багато сторінок видання присвячено досить складному процесу програмування, який потребує від програміста належних знань, терпіння, любові до обраної справи. Крім того, «…процесс составления программ для ЭВМ…, как утверждают многоопытные программисты, не толькодает экономические результаты, но и доставляет эстетические переживания, во многом близкие тем, которые испытывают при сочинении стихов и музыки».
* * *
Венц А.Н. Профессия – программист / Худож. оформ. Г. Нечитайло.– М.: АСТ; Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 382 с.: ил.
Королев Л. Композиторы компьютерного мира // Наука и жизнь.– 1998.– № 9.– 74–79.
Мар’янін О.М. Програміст // Мар’янін О. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної.– К., 1985.– С. 36–39.
Ткаченко М. Кінопродюсер, звичайно не актор, але ж і без нього й кіно не кіно… // Наука – фантастика.– 1995.– № 11–12.– С. 24.
У статті розповідається про те, як водночас із розвитком кінематографії формувалася професія керівника кінопроцесу, як вона була рушієм розвитку кіно, його естетичного характеру і художнього рівня. Свою конкретну назву ця професія дістала пізніше. Її запозичили з латинської мови, де «produco» означає продукую, створюю.
«Як безпосередньо відповідальний за зміст і долю кінокартини в юридичному, моральному і фінансовому відношенні, продюсер при такому становищі ніколи не залишається байдужим до художньо-естетичного рівня створюваного фільму... продюсер повинен добре розбиратися і в художніх та естетичних аспектах кіномистецтва, творити в цих напрямках. Крім того, йому важливо знати, що смаки глядачів змінюються не самі по собі, а пов’язані з трансформаціями у суспільному середовищі. Тому природно, що йому необхідно стежити за такими змінами, враховувати і творчо відбивати їх в художньо-естетичному плані, щоб продукція користувалася попитом». Беззаперечним є той факт, що робота продюсера – це вид інтелектуальної праці.
* * *
Казанцева Е. Продюсер // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 380–383.
Литвак М.Е. Профессия – психолог / Худож. М. Пыльцин.– Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 350 с.: ил.
Ця книга може бути цікавою не тільки тим, хто в майбутньому вирішив стати психологом, а й кожному, хто хоче розібратися в собі, навчитися спілкуватися без скандалів, визначити своє місце і місце інших на виробництві та в сім’ї, вирішити багато життєвих проблем.
«Тем, кто сомневается в выборе профессии, эта книга поможет избавиться от колебаний; для тех, кто уже точно знает, что не будет профессиональным психологом, эта книга станет кратким пособием по психологии».
Автор зі знанням справи знайомить з історією психології та видатними діячами в цій галузі, розповідає, чим займається сучасний психолог у школі, спортивних командах, армії, органах правопорядку, лікувальних установах, на виробництві, чим може допомогти він політикам і сім’ї. Крім цього, за допомогою тестів та ігор автор дає можливість читачу спробувати себе в ролі психолога в двох основних напрямах діяльності: психолог-діагност та психолог-тренер. Зараз, зазначає він, «психолог может работать практически везде и пользоваться успехом, который равен уровню квалификации».
* * *
Родина О. Психолог // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 44–45.
Арчакова Э.В. Медицинская сестра детского стационара / Э.В. Арчакова, Н.М. Левашова.– К.: Здоровья, 1998.– 100 с.– («Твоя будущая профессия»).
У цій книжці мова йде про особливості професійних і особистих якостей медичної сестри дитячого стаціонару. «В каком бы детском стационаре ни работала медицинская сестра, она должна быть профессионально грамотной. А это значит, что она должна знать первые клинические признаки многих болезней не только терапевтического и инфекционного профиля, но и хирургических заболеваний, кожных, стоматологических и пр.». До того ж медична сестра повинна постійно вдосконалювати свої знання, адже наука не стоїть на місці.
Багато сторінок видання присвячено висвітленню обов’язків медичної сестри в стаціонарі, її ставлення до дітей, уміння їх любити. «Сегодня детская медицинская сестра не может быть только «хорошим специалистом. Она должна обладать и рядом неотъемлемых от ее профессии личностных качеств, высокими нравственными достоинствами, иметь устойчивую и уравновешенную психику, хорошее здоровье».
* * *
Волковая В. Сестринское дело // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 250–251.
Сапожников Л.А. Многоуважаемый стол // Сапожников Л.А. Семь больших спасибо.– К., 1986.– С. 135–157.
«Маленькая загадка: как назвали человека, который делает стулья, столы, шкафы, сундуки, двери, оконные рамы и тому подобное? Стульник? Сундучник? Дверник? Нет, столяр!». І не випадково, адже стіл – місце для хліба, святе місце. Так повелося з давнини.
Автор розповідає, як зароджувалася ця професія, як вдосконалювалася майстерність столяра, як виникали нові види меблів, змінювалися різні стилі і сировина: дуб поступився місце горіху, якого з часом витіснило червоне дерево. Меблі стали розкішними і дорогими, більш зручними і практичними.
Разом з автором ти побуваєш на фабриці з виготовлення та ремонту меблів. Ти дізнаєшся, як безликі пиломатеріали з дерева (дошки, бруски тощо) перетворюються в красиві меблі, послухаєш розповідь столяра про дерево – основний матеріал для створення меблів про те, що його потрібно любити, а столяру слід бути уважним і кмітливим.
Тарасов А.В. Хоккей без тайн / Худож. Ю. Архангельский.– М.: Мол. гвардия, 1988.– 270 с.: ил.
Книга досвідченого тренера, відомого спортивного педагога Анатолія Володимировича Тарасова написана захоплююче, зі знанням справи, якій віддано більшу частину його життя. Розповідаючи про роботу тренера дитячої хокейної команди, він наводить багато яскравих прикладів, дає цінні і важливі поради тренерам-любителям, юним хокеїстам та їхнім батькам. Цікавим є його бачення цієї професії. «Давайте представим себе «идеального» тренера детской хоккейной команды. Он хорошо знает природу хоккея, умеет с большой заинтересованностью посвящать ребят в тайны игры. Умело проводит теоретические занятия и тренировки на земле и на льду. И, что очень важно, он сильная человеческая личность. Тренера, откровенного, строгого к себе, не могут не уважать ребята. Он настоящий фанатик хоккея, влюблен в ребят и мечтает сделать из них настоящих мастеров и настоящих мужчин. Он по-хорошему самолюбив, всегда стремится к победе своей команды и делает для этого все, что возможно».
Панов В. Профессия – иллюстратор // Юный художник.– 2001.– № 1.– С. 40–43.
«Художник книги – режиссер спектакля, который развертывается перед читателями. У художника имеется сценарий, текст, который служит основой его работы, изменить его он не может. Только в точном соответствии авторского текста и иллюстраций может родиться достойное произведение. И не должно смущать, что работа художника в книге – вторична, ведь его задача сделать зримыми образы автора, убедительно и интересно передать среду и события».
Автор статті, заслужений художник Росії, розповідає про важливі складові професії художника книги, не володіючи якими він не може досягти вершин цього мистецтва. Художник-ілюстратор повинен точно знати функції всіх елементів книги, авторські характеристики героїв, епоху і соціальне середовище, в якому вони живуть, володіти мистецтвом композиції і малюнка. Обов’язкова умова для художника книги – уміння малювати пером. «Полиграфия нуждается в штриховых рисунках, которые, являясь по форме однородными со шрифтом, гармонично смотрятся в книге, если они не превращаются в черную кляксу».
Гоцуляк А.Т. Дарим людям радость / Лит. запись Ю.И. Ростия-нова; Фото Б.М. Рыбакова.– Одесса: Маяк, 1988.– 103 с.: фотоил.– («Твоя будущая профессия»).
Автор цієї книжки – новатор виробництва з гордістю розповідає про свою професію швачки, про досягнення вершин майстерності і своїх наставників. «Мы не только делаем людей красивее, швеи – проводники культуры, имеют самое прямое отношение к моде, ее развитию, воспитывают вкус, помогают людям совершенствовать свою индивидуальность».Але для цього потрібно досконало володіти своєю професією. «Как известно, ассортимент мужской, женской и детской одежды довольно широкий, и швея должна, как говорится, все это знать на зубок, а также множество деталей и конструкций всевозможных изделий. У нее должно быть четкое представление о том, как устроены швейные машины. Очень важно в совершенстве владеть технологией изготовления одежды, чтобы не допускать брака… Очень важно знать и строение человеческого тела…
Пожалуй, одним из самых главных качеств является отличное владение приемами выполнения машинных работ, а их не так уж мало – около 200 видов».
Упоров И.В. Профессия – юрист / Худож. М. Пыльцин.– М.: АСТ; Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 407 с.: ил.
У книжці зібрано всю інформацію для тих, хто хоче обрати в майбутньому професію юриста. Автор коротко розповідає про історію юриспруденції, характеризує різні сторони юридичної діяльності, наводить імена професійних юристів, які залишились в історії, відзначає якості, потрібні майбутньому юристу, а також знайомить з навчальними закладами, де можна здобути цю професію.
«…деятельность юриста весьма многопланова. Юрист участвует в составлении законов. Юрист толкует, разъясняет законы. Наконец, и это главное, юрист на профессиональном уровне использует и применяет законы.
…юрист реализует свои знания и способности в работе на самых разнообразных должностях как в государственных, так и негосударственных структурах, где эти знания и способности необходимы».
* * *
Казанцева Е. Юрист // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии.– М., 2003.– С. 24–25.
Клепа выбирает профессию: юрист / В. Рябинин, Е. Зимакова, И. Белов и др. // Клепа.– 2001.– № 75.– С. 2–19.